Навчати професії разом із бізнесом

У Тернопільській ТПП відбувся круглий стіл з вивчення німецького досвіду у впровадження дуальних елементів
Учитись, працюючи, — такий принцип став основою німецької дуальної системи професійної освіти, яку сьогодні вважають однією з найуспішніших моделей підготовки кадрів у світі. Про її особливості, а також про можливості впровадження подібних підходів в Україні говорили 4 травня під час круглого столу у Тернопільській торгово-промисловій палаті. Захід відбувся в рамках німецько-українського проєкту «Партнерство у сфері професійно-технічної освіти в Україні», який реалізує Освітній центр баварської економіки (bbw) gGmbH за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини та координації sequa gGmbH. Тернопільщина поряд із Львівською, Івано-Франківською та Волинською областями є одним із регіонів-учасників цієї ініціативи, спрямованої на розвиток співпраці між закладами професійної освіти та підприємствами.
Участь у круглому столі взяли підприємства-члени палати — ТОВ «СЕ Борднетце-Україна», ТОВ «Завод «Ремпобуттехніка», ПАП «Агропродсервіс», компанія «Молокія», ТзОВ «Збаражагротрейд», ТзОВ «Браво», та представники освітніх інституцій — Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, Тернопільського кооперативного фахового коледжу, а також Тернопільського центру професійно-технічної освіти, який саме і представляє Тернопільщину у згаданому німецько-українському проєкті.
У ході круглого столу проєктні експерти представили учасникам основні принципи німецької дуальної системи, яка бере свій початок ще з часів середньовічних ремісничих цехів та гільдій, а сучасного вигляду набула після ухвалення Закону про професійну освіту у 1969 році. Сьогодні вона охоплює близько 350 професій — від традиційних ремесел до високотехнологічних спеціальностей. У Німеччині приблизно половина випускників шкіл щороку обирає саме дуальне професійне навчання. У цифрах — це близько 460 тисяч молодих людей. Загалом у системі німецької професійної освіти навчається біля 1,4 мільйона слухачів. Підготовка здійснюється у співпраці приблизно з 500 тисячами навчальних підприємств, з яких близько 200 тисяч — зі сфери торгово-промислових та ремісничих палат. Саме тому особливу увагу під час круглого столу було приділено і ролі торгово-промислових палат, які у Німеччині є ключовими координаторами співпраці між бізнесом, державою та освітою; вони контролюють якість навчання на підприємствах, реєструють учнівські договори, організовують іспити та беруть участь у створенні нових професійних стандартів. Масштаби такої взаємодії вражають: лише у сфері 79 німецьких торгово-промислових палат працює близько 335 тисяч наставників та 170 тисяч екзаменаторів: майбутніх механіків, електриків чи кухарів оцінюють досвідчені фахівці-практики, які добре знають сучасні вимоги виробництва. Саме тому, як наголошувалось доповідачами, дуальна освіта і торгово-промислові палати у Німеччині є двома невіддільними елементами єдиної системи, що десятиліттями забезпечує економіку країни кваліфікованими кадрами та підтримує один із найнижчих рівнів молодіжного безробіття у Європі.
Втім, українські реалії сьогодні значно складніші. Однією з центральних тем дискусії стала ситуація на ринку праці в умовах війни. Учасники говорили про дефіцит кваліфікованих працівників, швидкі технологічні зміни та необхідність адаптації освітніх програм до реальних потреб бізнесу. «Ринок праці в нашому регіоні сьогодні не просто складний — він перегрітий і непрогнозований. Війна настільки деформувала цю сферу, що вона стала дуже фрагментованою», — зазначив під час обговорення президент Тернопільської ТПП Тарас Копестинський.
При цьому на сьогодні Тернопільщина, за словами учасників, має суттєву економічну динаміку — до області релокуються підприємства зі сходу та півдня України, активно розвивається аграрна переробка, логістика та енергетика. Відтак у підприємств часто виникає потреба у працівниках «тут і зараз». А це, в свою чергу, часто виявляє певну неузгодженість взаємних очікувань: бізнес не завжди враховує логіку та обмеження освітньої системи, тоді як професійна освіта не завжди встигає оперативно реагувати на динамічні потреби ринку та адаптуватися до таких запитів.
Під час дискусії наголошувалося, що сучасний ринок праці потребує вже не просто робітників, а працівників нового типу — мобільних, технологічно підготовлених і здатних швидко адаптуватися до нових умов виробництва. Йдеться про фахівців, які не лише виконують технічні операції, а й уміють працювати з автоматизованими системами, налаштовувати обладнання та здійснювати якісний контроль виробничих процесів.
Водночас ці вимоги формуються на тлі ширших суспільних викликів. Демографічна криза, виїзд молоді за кордон — все це ускладнює формування кадрового потенціалу. Рівно ж тут слід говорити і про зміну мотивації: молоде покоління часто має інші пріоритети, а професійна освіта змушена конкурувати з ринком швидкого заробітку, де некваліфікована праця інколи оплачується вище, аніж робота спеціалістів. У сукупності ці фактори не лише загострюють проблему дефіциту кадрів, а й підштовхують до переосмислення підходів до співпраці між освітою та бізнесом. Саме тому в цьому контексті особливої актуальності набуває пошук практичних інструментів взаємодії. Разом із тим учасники підкреслювали, що підтримка професійної освіти має бути не ситуативною, а стратегічною складовою розвитку компаній. У цьому зв’язку зверталася увага і на глобальні орієнтири, зокрема Цілі сталого розвитку до 2030 року, де «якісна освіта» визначена як одна з ключових. Інтеграція цієї цілі у стратегії компаній — на рівні управлінських рішень і внутрішніх документів — може стати основою системної співпраці з професійними навчальними закладами. Йдеться не про масштабні інвестиції, а радше про продумані та регулярні кроки, які є релевантними для самого бізнесу. Це можуть бути окремі стипендії для учнів, організація виробничих практик, підтримка короткотермінових програм навчання, участь у ярмарках кар’єри чи інші формати взаємодії. Основне — щоб такі ініціативи впроваджувалися на постійній основі та відповідали інтересам компанії, адже лише корисні для бізнесу рішення мають шанс бути сталими. Водночас подібні ініціативи можуть виконувати і важливу комунікаційну функцію. Так, учасники зауважували, що компанії часто стикаються з браком позитивних інформаційних приводів, — тоді як підтримка освіти може стати ефективним інструментом формування репутації та публічної присутності. Саме тому такі підходи варто розглядати не лише як соціальну відповідальність, а і як елемент HR-стратегії та розвитку бренду роботодавця.
Підтвердженням ефективності таких підходів є і конкретні приклади успішної співпраці. Так, зокрема, було відзначено партнерство Тернопільського центру професійно-технічної освіти та заводу «Ремпобуттехніка», яке поглиблюється в рамках німецько-українського проєкту «Партнерство у сфері професійно-технічної освіти в Україні».
Тож, попри складні умови воєнного часу, відповідальний бізнес, навчальні заклади та міжнародні партнери готові шукати нові моделі співпраці та адаптувати європейський досвід до українських реалій. У підсумку саме якість такої взаємодії між професійною освітою та бізнесом — їхня здатність діяти синхронно, адаптуватися до змін та спільно формувати кадровий потенціал — визначатиме траєкторію розвитку ринку праці та стійкість економіки міста — регіону — країни в майбутньому.

Юрій Бондар