Спасибі за різдвяну казку…(оновлено)

 (Враження від поїздки на Тернопільщину учнів 10 класу КЗ «Лисичанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №8»)

    Ми довго готувалися до подорожі на Західну Україну, і ось наш поїзд вирушає. Маршрут довгий і цікавий - через всю Україну: спочатку Київ, Вінниця, Хмельницький на другий день ми в Тернополі. Коли їхали, в поїзді всі жваво обговорювали, як нас приймуть, де поселять, куди будемо їздити на екскурсії. В Тернополі нас зустріли волонтери, директор ДНЗ «Тернопільський центр професійно-технічної освіти» Цьох В.І., представники телебачення - це було справжньою несподіванкою. Два дні ми всі разом жили в гуртожитку сучасного навчального закладу ДНЗ «Тернопільський ЦПТО», де нас прийняли тепло та привітно. Тут нам організували різдвяні колядки, а Дід Мороз із Снігуронькою роздали солодкі подарунки, про які подбав голова Департаменту Тернопільської ОДА Крупа Л.Л.. Упродовж всіх днів перебування в гуртожитку пан Володимир ретельно дбав про нас: умови проживання, харчування – все продумано до деталей. Ми з родинами безмежно вдячні за таку трепетну батьківську турботу, багатий стіл, який накрили для нас кухарі в їдальні, до того неперевершено смачний. Наприкінці нашої зустрічі директор Центру запросив усіх нас на навчання і подарував профорієнтаційні буклети навчального закладу.

    Наступного дня вирушили до міста Збаража, де побували у старовинному замку, екскурсія була цікавою та пізнавальною. Після екскурсії повертаємося до Тернополя, по дорозі заїжджаємо до школи-інтернату, де нас зустрічає директор Рудник Оксана Василівна, прекрасна жінка з відкритим серцем, яка люб’язно показує заклад, де про нас теж подбали, а голова міської ради щедро пригостив усіх. І знову дякуємо. Ще один день позаду. Вранці вирушаємо на екскурсію Тернополем, надвечір до Кам’янця-Подільського, де відвідали казковий замок  XIV століття і споглядали прекрасну панораму різдвяного Кам’янця.  Прогулялись вуличками цього історичного міста, побачили стародавні будинки та головну ялинку міста.

   І ось хвилююча мить… Борщів… Нас повинні розселяти по сім’ях. Всі дуже хвилювалися, бо не знали, як нас приймуть, але наші хвилювання були даремними. Я потрапила в село Більче-Золоте, в сім’ю Бориса та Ліди Антонишиних та двох їхніх синів Дениса й Траса. Спочатку було трохи ніяково, бо вони чекали на хлопця, а приїхала дівчина, та ми швидко знайшли спільну мову. Наступного дня нам організували екскурсію у селище Кривче, де знаходяться унікальні кришталеві печери. Екскурсія печерами вражаюча, йдеш і думаєш: невже все це створила природа. Всі зустрічаються у Борщеві, обмінюємося враженнями від того, як нас всіх привітно й щиро прийняли. повертаєшся в сім’ю, де знайомишся з традиціями святкування Різдва. Ходимо колядувати, беремо участь у вертепі, співаємо колядки. За ці три дні, які я прожила в сім’ї Антонишиних, дізналася багато цікавого для себе: традиції готування куті та дванадцяти страв, звичаї колядування, слова, які притаманні тільки їхньому регіону. Це щирі люди, які залишили тільки гарні та теплі спогади в моєму серці. Вже прощаючись з сім’єю, домовились, що обов’язково зустрінемося знов. І дуже хочеться вірити в те, що наша наступна зустріч буде тут, на Сході України. Вирушаємо додому, але спочатку їдемо до Зарваниці - це цілий духовний центр, добре відомий чудотворною іконою і цілющим джерелом.

   Їдемо до Тернополя подивитися на найбільшу шопку в Україні, яка знаходиться у храмі Верховного апостола Петра. Вона вражає своїми розмірами та красою. Ось уже їдемо в поїзді на Київ, ділимося враженнями, мабуть, кожен сказав: «Я хочу повернутися сюди ще». Завдяки волонтерам та простим людям, які стільки зробили для нас, ми отримали море вражень та маємо гарних друзів у Тернополі і не тільки. Я дякую всім, хто організував для нас цю поїздку, особливо отцю Івану Гуні, бійцю батальйону «Тернопіль», Гайтку Дмитру, Володимиру Чугаєвському та Володимиру Яворському. Насправді, щоб не казали, але в Західній Україні живуть такі ж щирі та люб’язні люди, як і на всій Україні, які підтримають та допоможуть у біді. Тож не треба ділити Україну на Схід і Захід, на Північ і Південь, ми всі живемо в одній державі, в одній єдиній Україні!

Підготувала учениця 10 класу КЗ «Лисичанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 8» Горбачевська Наталія та моя мама Горбачевська Оксана.

 

Різдво єднає

Кажуть, мрії збуваються!

    Дійсно, 2 січня 2015 група учнів КЗ «Лисичанська спеціалізована школа №8» вирушила в подорож на екскурсію в Тернопільський край на запрошення отця Івана Гуні, який восени відвідав наш заклад і запросив школярів до себе в гості.

   Першою зупинкою був Київ. Діти побували на вулиці Небесної сотні, на майдані Незалежності, у Михайлівському та Софійському соборах, на площі Богдана Хмельницького біля новорічної ялинки.

   Потяг відстукував останні кілометри до Тернополя. Хоч приїхали пізно, нас на пероні зустрічала ціла делегація: волонтер Курганнікова Тетяна, директор ДНЗ «Тернопільський центр професійно-технічної освіти» Цьох Володимир Ігорович, старшина батальйону «Тернопіль» Гайтко Дмитро та група журналістів . У ДНЗ «Тернопільський ПТО» діти перебували з 3 по 5 січня. Директор навчального закладу гостинно прийняв учнів та педагогів, забезпечив всіх затишними кімнатами, смачними вечерями та сніданками, а також запросив художніх керівників Центру виступити із різдвяною програмою. Колядники вітали всіх веселою колядкою, бажали мирного неба та народження Ісуса в кожному серці. До слів привітання приєдналися – директор Центру В.І. Цьох і директор департаменту освіти та науки Тернопільської ОДА Л.Л. Крупа, який подарував гостям солодощі.

   Наступним пунктом був Збаразький замок, цікава історична пам'ятка.

  Не можна не згадати гостинний прийом Рудник Оксани, директора Збаразької санаторної школи, яка провела екскурсію в школі та пригостила смачним обідом. Сюди ж завітав Білокровський Роман, голова Збаразької міської ради і подарував новорічні гостинці. 

   Усі давно мріяли відвідати місто-історію Кам’янець-Подільський, сюди ми потрапили ввечері. Тому побачили місто у вечірніх вогнях. 

   Далі маршрут пролягав до Борщева, де на мандрівників чекав гостинний зал зі смачною вечерею, волонтери Чугаєвський Володимир, Яворський Володимир та родини, які брали до себе дітей. Тут діти колядували, зустрічали в сім’ях Різдво. Наступного дня відвідали підземну перлину Поділля Печеру «Кришталева». У Борщівській ГКУЦ отець Іван Боднар відслужив службу за дітей з Донбасу, їхні родини й подарував різдвяні гостинці. Директор краєзнавчого Борщівського музею провів екскурсію. Прощалися з Борщевом біля пам’ятника Т. Шевченку, виконуючи Гімн України. 

  Продовжили подорож до святих місць с. Зарваниці,яке відоме чудотворною іконою Матері Божої. 

Повертаючись до Тернополя, заїхали в село Дорахове, куди запросили місцеві мешканці, які приготували святковий вертеп. 

У Тернопільському центрі «Просвіта» лисичан радо вітала тернопільська дітвора та працівники центру зі своєю святковою програмою й подарунками. 

Усіх подорожуючих дуже цікавила найбільша в Україні Шопка. 

Завершилась подорож у найкращому ресторані «Старий млин», де звучали троїсті музики і подали незвичайні страви.

Учні й батьки відправили на Тернопілля листи з подяками.

 

Дякуємо за Різдво на Тернопільщині

   Україна – моя рідна Батьківщина, земля моїх батьків. Я завжди був упевнений, що для справжнього сина Вітчизни не може бути ніде краще, ніж на рідній землі. На жаль, нинішнє життя в Україні затьмарює наша спільна біда – йде війна, гинуть співвітчизники, наші патріоти, захищаючи нас. У такий час легковажне ставлення до єдності й цілісності держави неприпустиме. Україна є прекрасною країною, збереження її єдності є важливе для всіх нас, але слід пам’ятати, що тут живуть різні люди. А щоб їх пізнати, краще познайомитися з людьми, поговорити з ними.

  Тому, отримавши запрошення від отця Івана Гуні провести Різдво у Тернопільській області, моя родина зразу погодилась. Ми не сумнівалися, що зустрінемо добрих людей, познайомимося з чудовим краєм. Я і мої рідні хочемо подякувати всім, хто організував для нас Різдвяну подорож, у першу чергу отцю Івану Гуні. Ми побачили Старий Тернопіль, замки Збаража та Кам’янця-Подільського, Святу Зарваницю. З перших кроків на Тернопільщині наша екскурсовод пані Тетяна весь час дбала про всіх подорожуючих, щоб були нагодовані, щоб було цікаво під час екскурсій. А як можна забути турботу Цьоха Володимира Ігоровича, директора ДНЗ «Тернопільський центр професійно-технічної освіти», та його працівників, які навіть вночі нас смачно годували й першими нам заколядували.

   Дуже багато вражень я отримав від перебування в Борщівському районі Тернопільської області, коли ближче познайомився з борщів’янами, поблукав Кришталевою печерою в селі Кривче, святкував Різдво в селі Вовківці, познайомився зі звичаями цього села, колядував разом з місцевими хлопцями. Моя сім’я хоче висловити велику подяку родині Андрушко, Ганні та Володимиру, голові сільради Вовківців Вороному Миколі Івановичу за їхню гостинність та турботу, за те , що наша віра в доброту й порядність українців зміцніла в стократ. А робота волонтерів Чугаєвського Володимира і Яворського Володимира з міста Борщів є дуже потрібною, її важко переоцінити, бо вони єднають нашу державу. Враження від мандрівки переповнюють нас. Повернувшись додому, розповімо всім про добрих бандерівців, які прагнуть миру та злагоди в рідній державі, як і ми. Спасибі всім за турботу. Я точно знаю, що наш народ здолає всі труднощі. Україна буде багатою, розвиненою, демократичною, ЄДИНОЮ державою.

Дерев’янко Ярослав і вся моя родина, учень школи №8 м. Лисичанська

Доброго дня!

Я учениця 10 класу Гаврилова Дар’я, хочу висловити вдячність за прекрасно організовані Новорічні канікули по Західній Україні. Я отримала величезне задоволення і яскраві враження від подорожі цим мальовничим краєм, багатому своєю історією, церковною духовністю і природними красотами. У мене неймовірне бажання повертатися туди знову і знову.

Тур дійсно відкрив нам справжні скарби нашої рідної землі, я отримала купу позитивних емоцій і яскравих вражень! І найголовніше я почула солов’їну українську мову. В цій поїздці я знайшла нових друзів, познайомилась з чудовими людьми. Дуже сподобалася робота екскурсовода Курганнікової Тетяни Володимирівни, яка розповідала і показала нам найцікавіші і загадкові місця Тернопільщини та місто Кам’янець-Подільський!

Дозвольте висловити щиру вдячність отцю Івану Гуні, волонтерам пану Чугаєвському , пану Яворському , пану Бартошку з Борщева , які допомогли організувати цю поїздку, хочу відмітити пані Оксану, директора Збаразького санаторію для хворих діточок. Дякую за всі подарунки, які ви нам дарували, все це було від серця та дуже приємно. Враження незабутні.

Звичайно, хочу подякувати своїй сім’ї Дякун пану Юрію, пані Лілії та їхнім діточкам Юлі та Олі за теплий прийом, гостинність і захоплюючу культурну програму, надану мені під час візиту. В сім’ї я пробула два дні, і ці два дні запам’ятались мені якнайкраще, пам’ятаю саме Різдво, як ми готувались, їздили до батьків та святкували там,пам’ятаю всіх родичів сім’ї, як вони тепло та добре до мене відносились. Дякую за пізнавання нового, ваших традицій за тепло, яке ви мені дали. Буду рада, коли все таки настане мир та Ви завітаєте до мене в гості, а я також віддячу Вам теплим прийомом.

Таких насичених, цікавих і просто чудових Різдвяних канікул я ще не мала в житті.

м.Лисичанськ  Луганської обл.

 

Різдвяні зустрічі Західна Україна.

  Вона вабить до себе туристів з усього світу. Українські традиції та звичаї. Краса природи і велика архітектурна спадщина. Багата історія. Добрі, щирі люди. Таким я відкрила для себе Тернопіль. Змогла побачити дивну красу українського села...

   Коли ми приїхали до Тернополя, першим, хто нас зустрів, був Дмитро Володимирович, з яким ми познайомилися ще в Лисичанську. Він - щира людина з відкритим серцем,весела усмішка не сходила з його обличчя. Дмитро – один з тих, хто захищає нашу Батьківщину, і за це йому низький уклін. Приємно було зустріти земляка Андрія, бійця батальйону «Донбас», водія автобуса. Одразу після прибуття ми поїхали до Тернопільського центру професійно-технічної освіти, де нас з радістю прийняв директор навчального закладу Цьох Володимир Ігорович. Оті два дні, прожиті в гуртожитку, були незабутніми. Дякую особисто Володимиру Ігоровичу та окремо персоналу, який на зимових канікулах мав змогу зустріти нас і смачно нагодувати. Нас привітали з Новим роком та Різдвом колядники разом з Дідом Морозом та Снігуронькою. Також, з метою поздоровити нашу групу, до нас приїхав директор департаменту освіти і науки Тернопільської ОДА Крупа Любомир Левкович. Ніхто не залишився без подарунків.

   Величезна подяка волонтеру, вчительці математики Тернопільської школи № 10 Курганніковій Тетяні Володимирівні. Це неймовірна жінка, дуже терпляча, доброзичлива, найкращий екскурсовод, якого я тільки бачила.

Наша перша екскурсія була у Збараж. Дорогою ми заїхали до Збаразької санаторної школи-інтернату, директором якої є Рудник Оксана Василівна, яка організувала смачний обід та показала школу. Всіх дуже вразила шкільна капличка. Там же нас привітав і вручив подарунки голова Збаразької міської ради Полікровський Роман Степанович. Хочу висловити свою вдячність цим людям. Наголошую, що на Тернопільщині дуже гостинні люди.

   Згодом ми в Національному заповіднику «Замки Тернопілля». Це один з найкраще збережених середньовічних замків, де ще наче витає запах пороху та звучить відлуння дзвону шабель. Одразу спадає на думку повість «Облога Буші».

   Наступного дня гуляли вулицями Тернополя. Відвідали Катедральний Собор, біля якого ми зустрілися з Отцем Іваном. Щоб висловити свою вдячність цій світлій людині, ми подарували йому ікону. До речі, на всі екскурсії з нами їздили репортер та оператор з місцевого телебачення. Коли ми були в Кам’янці-Подільському, вони розповідали цікаві факти з історії. Було дуже приємно поспілкуватися з ними.

   Нарешті ми у Борщеві. Нас зустріли місцеві волонтери, які розподілили нас по родинам. Володимиру Чугаєвському я особисто дякую за турботу про мене та мого друга Євгена.

   Родина Вовчук, до якої я потрапила, дуже дружна і привітна. Олена Олександрівна та Володимир Якович, їхні діти Марія та Вікторія, познайомили мене з деякими традиціями Західної України. До речі, живуть вони у селі Більче-Золоте. Люди там люб’язні та доброзичливі.

   Дякую Майковській Гаїні Вікторівні та Соррентіно Світлані Вікторівні за Велику допомогу мені у скрутній ситуації.

  У Борщеві ми побували в Краєзнавчому музеї, директор якого позказав нам дещо з історії України та Борщева. У цьому містечку є гарна церква. У якій отець Іван Боднар благословив нас у дорогу. Біля пам’ятника Шевченку ми заспівали «Нова радість» та Гімн України. По дорозі на вокзал завітали до Тернопільської «Просвіти», де нам показали вертеп. Дякую учасникам, було весело.

  І ось моя подорож закінчилась.

  Дякую всім!

З повагою та щирими побажаннями Гранковська Світлана,учениця 10-А класу КЗ «Лисичанська спеціалізована школа І-ІІІ ст. № 8» Луганської області.

 

 

 

 

Додати відгук

Захисний код
Оновити

Фотогалерея

Інші фото

Онлайн

На сайті 36 гостей та відсутні користувачі